Стан гемодинаміки в осі б із різною масою тіла: взаємозв’язок зі склад ом тіла та інсулінорезистентністю
Pdf

Ключові слова

надлишкова маса тіла, ожиріння, біоімпедансний аналіз, рідинні сектори тіла, інтегральна реографія тіла, параметри гемодинаміки

Як цитувати

Misiura, K. (2017). Стан гемодинаміки в осі б із різною масою тіла: взаємозв’язок зі склад ом тіла та інсулінорезистентністю. Ендокринологія, 22(4), 315-325. Retrieved із https://endokrynologia.com.ua/index.php/journal/article/view/98

Анотація

Мета роботи — визначення змін параметрів гемодинаміки методом інтегральної реографії тіла в дорослого населення м. Харкова із різною масою тіла залежно від його складу, особливостей топографії відкладання жирової тканини, рідинних секторів, наявності та ступеня інсулінорезистентності. Матеріали та методи. Обстежено 250 осіб (середній вік 65,48±11,86 року). Особи з наявністю артеріальної гіпертензії, ішемічної хвороби серця та серцевої недостатності до дослідження не залучались. У  бстежених визначався індекс маси тіла, вимірювалися обвід талії та стегон; біоімпедансним методом — жирова, безжирова, активна клітинна маса тіла, вміст загальної рідини та об’єм крові; методом інтегральної реографії тіла — ударний об’єм, серцевий викид, ударний та серцевий індекси, коефіцієнт інтегральної тонічності; вимірювалися
систолічний та діастолічний артеріальний тиск; визначався індекс інсулінорезистентності НОМА. Результати. Доведено, що в разі збыльшення маси тіла від нормальної до надлишкової та ожиріння 1, 2 та 3-го ступеня має місце зростання об’єму загальної рідини на рівні статистичної значущості p<0,001, p<0,05, p<0,001 та p<0,001 відповідно. Об’єм крові в разі збільшення маси тіла від нормальної до надлишкової, від ожиріння 1-го ст. до ожиріння 2-го ст., від ожиріння 2-го ст. до ожиріння 3-го ст. також статистично значуще збільшується (p<0,001, p<0,014 та p<0,001 відповідно). Пацієнти з надлишковою масою тіла, ожирінням 1-го та 2-го ступенів характеризуються абсолютним збільшенням систолічної функції серця за визначенням ударного об’єму та серцевого викиду. За ожиріння 3-го ступеня розвивається відносна систолічна недостатність щодо площі тіла. Оригінальні дослідження Виявлено статистично значущий зв’язок між параметрами систолічної функції та індексом маси тіла, накопиченням в організмі як жирової, так і безжирової маси. Визначено, що зміни системного артеріального тонусу осіб із надлишком ваги більшою мірою за-
лежать від вмісту в організмі безжирових тканин. Наявність зв’язку між інсулінорезистентністю і рівнями ударного об’єму, серцевого викиду, коефіцієнта інтегральної тонічності, систолічним та діастолічним артеріальним тиском підтверджено статистичною відмінністю на рівні p<0,001 цих параметрів у групах осіб із наявністю інсулінорезистентності та з нормальною чутливістю тканин до інсуліну. Висновки. У представників української популяції з надлишком ваги різного ступеня доведено взаємозв’язок між параметрами систолічної функції серця та змінами складу тіла, рідинних секторів, ступенем відкладання вісцеральної жирової тканини. За
наявності інсулінорезистентності ці зміни поглиблюються.

Pdf

Посилання

1. Киреев СС, Токарев АР. Центральная и периферическая гемодинамика при ожирении (литературный обзор проблемы и собственные исследования). Вестник новых медицинских технологий. Электронный журнал. 2015;2. DOI: 10.12737/11432. (Kireev SS, Tokarev AR. Central and peripheral hemodynamics for obesity (a literature review of the problem and own research). Vestnik novikh meditsinskikh tekhnologiy. Elektronnyy zhurnal. 2015; 2. DOI: 10.12737/11432).
2. Stamler J, Rose G, Stamler R, Elliott P, Dyer A, Marmot M. INTERSALT study findings. Public health and medical care implications. Hypertension. 1989; 14(5): 570-7.
3. Poirier P, Giles TD, Bray GA, Hong Y, Stern JS, Pi-Sunyer FX, et al.; American Heart Association; Obesity Committee of the Council on Nutrition, Physical Activity, and Metabolism. Obesity
and cardiovascular disease: pathophysiology, evaluation, and effect of weight loss: an update of the 1997 American Heart Association Scientific Statementon Obesity and Heart Disease from the Obesity Committee of the Council on Nutrition, Physical Activity, and Metabolism. Circulation. 2006;113:898-918.
4. Alpert MA. Obesity cardiomyopathy; pathophysiology and evolution of the clinical syndrome. Am J Med Sci. 2001;321:225-36.
5. Aneja A, El-Atat F, McFarlane SI, Sowers JR. Hypertension and obesity. Recent Progr Horm Res. 2004;59:169-205.
6. Дедов ИИ, Александров АА, Кухаренко СС. Ожирение: кардиальные проблемы. РМЖ. 2006;13:930. (Dedov II, Aleksandrov AA, Kuharenko SS. Obesity: cardiac problem. RMZh. 2006;13: 930).
7. Кравчун НО, Місюра КВ. Особливості змін рідинних секторів тіла при ожирінні, що виявлені вивченням його структури. Міжнар ендокринол журн. 2017; 13(1):97-103. (Kravchun NO, Misjura KV. Peculiarities of changes in fluid body sectors during obesity, discovered by the study of its structure. Mizhnar endokrynol zhurn. 2017;13(1): 97-103).
8. DeDivitus O, Fazio S, Petitto M, Maddalena G, Contaldo F, Mancini M. Obesity and cardiac function. Circulation. 1981; 64 (3):477-81.
9. Bella JN, Devereux RB, Roman MJ, O’Grady MJ, Welty TK, Lee ET, et al. Relations of left ventricular mass to fat–free and adipose body mass: the strong heart study. The Strong Heart Study Investigators. Circulation. 1998 Dec 8;98(23):2538-44.