Вплив цукрознижувальної терапії на стан когнітивної сфери у хворих на цукровий діабет 2-го типу похилого віку

Анотація

Мета роботи. Визначити вплив різних схем цукрознижувальної терапії на стан когнітивної функції у пацієнтів похилого віку, хворих на цукровий діабет 2-го типу. Матеріали та методи. Обстежено 115 пацієнтів віком від 65 до 81 року. Пацієнтів розділили на групи залежно від виду цукрознижувальної терапії: група 1 — дієтотерапія; група 2 — метформін; група 3 — ПСС; група 4 — ПСС + метформін; група 5 — ПСС + метформін + інгібітор дипептидилпептидази 4 (ДПП‑4), аналог глюкагонподібного пептиду 1 (ГПП‑1), інгібітори натрій-глюкозного котранспортера 2-го типу (НЗКТГ‑2); група 6 — інсулін; група 7 — інсулін + ПСС + метформін / інсулін + метформін. Для оцінки стану когнітивної функції застосовували такі методи: тест «5 слів»; проба Шульте; шкала оцінки психічного статусу, або міні-ментальна шкала (MMSE); батарея тестів на лобну дисфункцію (БЛД); тест малювання годинника. Результати. За результатами оцінки когнітивних функцій за міні-ментальною шкалою виявлено погіршення даного показника в усіх групах, яке відповідало переддементним когнітивним порушенням без вірогідної різниці між групами. Також не виявлено вірогідної міжгрупової різниці результатів оцінки за тестами «5 слів» і Шульте. За результатами БЛД найгірші показники були в групах дієтотерапії та ПСС, найліпші — у групах метформіну та метформін + ПСС + ДПП‑4/ГПП‑1/НЗКТГ‑2. Висновки. Стан когнітивної сфери є ліпшим у пацієнтів із ЦД2, які приймають цукрознижувальну терапію на основі метформіну, можливо, за рахунок зниження інсулінорезистентності, відновлення інсулінового сигналінгу у мозку та нормалізації метаболізму глюкози, що зменшує пошкодження нейронів, пов’язане з діабетом.