Мультифакторний підхід до персоналізованої терапії цукрового діабету 2-го типу в постковідний період: роль генетичних, нейромедіаторних та метаболічних детермінант

Анотація

Резюме. У статті представлено результати комплексного клініко-генетичного дослідження, виконаного в межах трирічної наукової тематики відділу вікової ендокринології та клінічної фармакології ДУ «Інститут ендокринології та обміну речовин ім. В.П. Комісаренка НАМН України».

Мета роботи: визначити прогностичне значення поліморфізмів генів, що кодують ключові ферменти фолатного циклу метилентетрагідрофолатредуктази (MTHFR), метіонінсинтази (MTR), метіонінсинтази-редуктази (MTRR), біохімічних показників гомоцистеїнового обміну, рівнів серотоніну, гормонального статусу, концентрацій коротколанцюгових жирних кислот (КЛЖК) та психоемоційних характеристик для стратифікації ризиків і персоналізації терапевтичної тактики у хворих на цукровий діабет 2-го типу (ЦД2) в постковідному періоді.

Матеріал і методи. У дослідження було залучено 109 пацієнтів, які перенесли коронавірусну хворобу (COVID-19) (75 осіб із ЦД2 та 34 — без порушень вуглеводного обміну). Обстеження включало аналіз клініко-анамнестичних даних, антропометричних параметрів, гормонально-метаболічного профілю, показників фолатного обміну, нейромедіаторної активності та психоемоційного стану. Поліморфізми генів (MTHFR) 677C>T, 1298A>C, (MTR) 2756A>G, (MTRR) 66A>G визначали методом полімеразної ланцюгової реакції в режимі реального часу. Рівні гомоцистеїну (ГЦ), серотоніну, фолієвої кислоти, пептиду пригнічення онкогенності 2 (ST2), кортизолу та дегідроепіандростерон-сульфата визначали імуноферментними та хемілюмінесцентними методами. Концентрації КЛЖК у копрофільтраті оцінювали за допомогою газової хроматографії. Психоемоційний стан визначали за допомогою валідизованих психометричних шкал. Статистичну обробку даних здійснювали з урахуванням характеру розподілу, з використанням параметричних і непараметричних критеріїв, поправки Шеффе, а також методів кореляційного та регресійного аналізу.

Результати. Носійство T-алеля MTHFR 677C>T достовірно асоціюється з підвищенням рівня ГЦ, зниженням концентрацій фолієвої кислоти та серотоніну, а також із несприятливими психоемоційними характеристиками. У пацієнтів із ЦД2 підвищення показника ST2 у гострій фазі коронавірусної інфекції та зниження в постковідному періоді на тлі терапії препаратами групи інгібіторів натрійзалежного котранспортера глюкози -2 (іНЗКТГ-2), порівняно з особами без діабету, може розцінюватися як маркер поліпшення серцево-судинного прогнозу. Застосування іНЗКТГ-2 та агоністів рецепторів глюкагоноподібного пептиду 1 (арГПП-1) сприяло вираженому поліпшенню метаболічного та гормонального профілю, зокрема щодо нормалізації серотонінового балансу, маркерів системного запалення порівняно з базовою терапією.

Висновки. Комплексний аналіз генетичних, нейромедіаторних, гормональних і поведінкових детермінант дозволив окреслити фенотипи пацієнтів із підвищеним ризиком неефективної відповіді на лікування та обґрунтувати доцільність персоналізованого підходу до ведення ЦД2 у відновний період після COVID-19.