Ризик розвитку деменції в пацієнтів зрілого віку із цукровим діабетом 2-го типу залежно від наявних ускладнень та методи його корекції

Анотація

ЦД і деменція — хронічні захворювання, що призводять до розвитку ускладнень та інвалідизації хворих. Вчасне виявлення чинників ризику ускладнень ЦД, у тому числі деменції, та розробка заходів зі зниження їх впливу допомагатимуть знизити інвалідизацію населення. Мета — розрахунок 10-річного прогнозу розвитку деменції в пацієнтів зрілого віку із ЦД2. Матеріали та методи. Обстежено 81 пацієнта із ЦД2, віком 45-59 років, серед них 43 жінки та 38 чоловіків. Пацієнтів розподілили на групи: із діагностованою ДР і без, із гіпоглікемією та без, із депресивними розладами та без них. Для виявлення депресивних розладів використовували опитувальник Centre for Epidemiologic Studies Depression Scale (CES-D). До групи з ДР відносили хворих з 2-4-ю стадіями. Діабетичну нейропатію діагностували за допомогою градуйованого
камертону. Прогноз розвитку деменції проводили за допомогою шкали ризику 10-річного прогнозу розвитку деменції. Результати. Прогноз ризику деменції в пацієнтів зрілого віку із ЦД2 з гіпоглікеміями виявився в 1,8 раза гіршим за такий для пацієнтів без гіпоглікемій, із депресією — в 1,82 раза порівняно з таким для хворих без депресивних розладів, із ДР в 1,39 раза порівняно з таким для пацієнтів без ДР. Висновки. Доцільним є проведення патогенетичної терапії діабетичної нейропатії Діаліпоном (альфа-ліпоєвою кислотою) з додаванням Огранії (прегабаліну) для зниження проявів не лише больової нейропатії, а й тривоги та запобігання розвитку депресії.