Особливості показників обміну заліза в пацієнтів із дисфункцією щитоподібної залози

Анотація

Анемія часто виникає в пацієнтів із дисфункцією щитоподібної залози (ЩЗ), а гепсидин відіграє важливу роль у цьому процесі. Як відомо, гепсидин – це білок гострої фази та ключовий регулятор гомеостазу заліза. Гепсидин та феритин є важливими біомаркерами, що відображають стан обміну заліза в організмі. Порушення функції ЩЗ може впливати на рівні цих біомаркерів, що, своєю чергою, може мати клінічне значення для діагностики та лікування цієї категорії пацієнтів. Метою роботи було проведення аналізу особливостей показників обміну заліза (гепсидин, феритин та сироваткове залізо) у пацієнтів із дисфунккцією ЩЗ. Матеріл і методи. У дослідженні взяли участь 56 осіб із дисфункцією ЩЗ. Учасники були поділені на 3 групи залежно від патологій ЩЗ: група 1 – гіпотиреоз на тлі автоімунного тиреоїдиту (n=33, 58,93%, медіана віку: 47 [38; 57] років), група 2 – післяопераційний гіпотиреоз (n=18, 32,14%, медіана віку: 51,5 [42; 57] рік), група 3 – дифузний токсичний зоб (ДТЗ), тиреотоксикоз (n=5, 8,93%, медіана віку: 56 [49; 57] років). Усім пацієнтам проводилося визначення рівнів пептидного гормону гепсидину, феритину, заліза, тиреотропного гормону, вільного тироксину, антитіл до тиреоїдної пероксидази (АТТПО), а також ультразвукове дослідження ЩЗ. Результати аналізу середніх показників рівнів обміну заліза в дорослих із патологією ЩЗ показали, що медіанний рівень гепсидину становив 149,7 [99,4; 187,3] нг/мл, мінімальне значення становило 1,76 нг/мл, максимальне – 342,59 нг/мл. Гепсидин вище норми мали 40,0 (5,95-81,25) % дорослих групи 3, тоді як у групах 1 і 2 пацієнтів із таким рівнем гепсидину не було (р<0,05). Медіанне значення феритину було на рівні 40,7 [10,7; 79,9] нг/мл (від 3,09 нг/мл до 458,78 нг/мл). Рівень феритину в групі 1 був найнижчим (32,0 [8,6; 52,9] нг/мл, р=0,03 порівняно з групою 2), що також підтверджено зворотним кореляційним зв’язком (r=-0,34, р<0,05). Медіанне значення рівня заліза становило 13,0 [6,8; 27,5] мкмоль/л та було в межах від 2 мкмоль/л до 44 мкмоль/л. Медіанний рівень заліза був найнижчим у групі 3 (6 [4; 7] мкмоль/л, r=-0,28, р<0,05), а в групі 2 – найвищим (20,5 [9; 30,8] мкмоль/л, р=0,02). У групі чоловіків незначно вищими були рівні феритину (49,1 [6,8; 75,7] нг/мл) та заліза (20,0 [7,8; 31,0] мкмоль/л). Значення показників феритину напряму залежало від рівня гепсидину (r=+0,56, р<0,05) та зворотно – від рівня АТТПО (r=-0,31, р<0,05). Висновки. Згідно з отриманими даними, рівень феритину мав вірогідну позитивну кореляцію з рівнем гепсидину (r =+0,56, p<0,05), що свідчить про наявність прямого взаємозв’язку між запасами заліза в організмі та регуляторним гормоном обміну заліза. Водночас виявлено обернений кореляційний зв’язок між рівнем феритину та АТТПО (r=–0,31, p<0,05). Це може свідчити про вплив автоімунного процесу, характерного для патологій ЩЗ (зокрема автоімунного тиреоїдиту), на метаболізм заліза. Також виявлено зворотний кореляційний зв’язок між рівнем гепсидину та рівнем заліза (r=–0,28, p<0,05), який демонструє, що підвищений рівень гепсидину знижує вихід заліза з клітин у кров, що веде до зниження рівня сироваткового заліза.