Ендокринологія | Endokrynologia

Сторінка головного редактора

Журнал Ендокринологія — 2026-06-30

Науково-практичному медичному журналу «Ендокринологія/Endokrynologia» виповнилось 30 років від часу виходу першого номера, засновником якого є Державна установа «Інститут ендокринології та обміну речовин ім. В.П. Комісаренка Національної академії медичних наук України»! Ця дата, звичайно ж, несе радість від усвідомлення того, що в житті робиться добра справа.

СУЧАСНИЙ ПОГЛЯД НА ТРИВАЛІ ЕНДОКРИННІ ТА ПОВЕДІНКОВІ НАСЛІДКИ ПУБЕРТАТНОГО СТРЕСУ ТА ПРЕВЕНТИВНИЙ ПОТЕНЦІАЛ ЛІКАРСЬКИХ З АСОБІВ

AG Reznikov — 2026-06-30

В огляді наведено дані літератури та результати трьохрічних експериментальних досліджень відділу ендокринології репродукції та адаптації стосовно впливу хронічного стресу під час статевого дозрівання (пубертатний стрес) на репродуктивну та гіпоталамо-гіпофізарно-адренокортикальну системи (ГГАС), а також превентивного потенціалу фармакологічних засобів щодо його наслідків. Розглянуто взаємовідносини між ГГАС і гіпоталамо-гіпофізарно-гонадною системою (ГГГС) та довготривалі наслідки пубертатного стресу. За обраних експериментальних умов (іммобілізація щурів по 1 год на день протягом 30-45 днів після народження), хронічний пубертатний стрес може призводити до несприятливих довгострокових статево-специфічних впливів на репродуктивну та ГГАC системи дорослих щурів. У дорос-
лих самців, що зазнали пубертатного стресу, на тлі збереження нормального вмісту тестостерону в плазмі крові, погіршуються кількісні та якісні показники спермограми, порушується сперматогенез і посилюється оксидативний стрес у статевих залозах. Хронічний пубертатний стрес може спричиняти зниження базального вмісту кортикостерону. У дорослих самиць не виявлено негативних віддалених ефектів хронічного пубертатного стресу на досліджувані показники стану ГГАС та репродуктивної системи, за винятком збільшення концентрації продуктів перекисного окислювання ліпідів у яєчниках, що вказує на їхню меншу вразливість порівняно з самцями. Активація ГАМК-ергічної системи фенібутом (гідрохлорид амінофенілмасляної кислоти) перед сеансами стресування погіршує кількісні та якісні показники спермограми в дорослому віці, зменшує рівень тестостерону в сироватці крові та посилює оксидативний стрес у гонадах самців щурів порівняно зі стресованими тваринами. Це вказує на ризик побічних ефектів при застосуванні фенібуту в підлітків із метою профілактики стресових і тривожно-невротичних станів. Введення вітаміну Е в шлунок перед сеансами стресування щурів пубертатного віку дещо
покращувало якісні показники спермограми дорослих тварин, зменшуючи відсоток патологічних форм сперматозоїдів. Крім того, рівень кортикостерону в плазмі крові після гострого 1-годинного стресу був у них вірогідно вищим, ніж у лише стресованих, хоча і не досягав рівня контролю. У тварин, яким перед сеансами стресування вводили мелатонін, досліджувані показники не відрізнялись від тих, які зазнали лише пубертатного стресу.

ЕКСПРЕСІЯ мРНК Е-КАД ГЕРИНУ ТА ВІМЕНТИНУ В ЗРАЗКАХ ПАПІЛЯРНОЇ КАРЦИНОМИ ЩИТОПОДІБНОЇ ЗАЛОЗИ ЯК МОЖЛИВИХ БІОМАРКЕРІВ МЕТАСТАТИЧНОГО ПРОЦЕСУ

PP Zinych — 2026-06-30

Епітеліально-мезенхімальний перехід (ЕМТ) має ви-
рішальний вплив на процес утворення метастазів (Мтс). Клю-
човою подією ЕМТ є реорганізація міжклітинних з’єднань.
Е-кадгерин відіграє важливу роль у онкогенезі, прогресуванні
раку, утворенні Мтс, впливаючи на рухливість ракових клітин і
який розглядається як супресор пухлини. Неодноразово було
доведено, що Е-кадгерин втрачається під час прогресування
пухлини та утворення Мтс. Віментин є мезенхімальним мар-
кером інвазивних ракових клітин. Його надмірна експресія
постійно спостерігається під час метастазування раку, тому
він є загальновизнаним канонічним біомаркером ЕМТ 3 типу.
Метою дослідження було порівняння експресії мРНК
Е-кадгерину та віментину в тканинах пацієнтів із зобом, багато-
вузловим зобом (БВЗ), папілярною карциномою щитоподібної
залози (ПКЩЗ) без та з метастазами в лімфатичні вузли. Матері-
ал і методи. Для досліджень використовували післяоперацій-
ні зразки пухлинної тканини, Мтс, зоба та умовно нормальної
тканини. Експресію мРНК Е-кадгерину та віментину визначали
за допомогою полімеразної ланцюгової реакції в реальному
часі (кПЛР). Результати. Отримані дані свідчать про те, що
експресія мезенхімального маркера віментину в тканині папі-
лярного раку щитоподібної залози (ПКЩЗ) та метастазах значно
перевищує рівень його експресії в тканинах зоба. Більше
того, при БВЗ експресія мРНК віментину значно знижена по-
рівняно з нормальною тканиною. У метастазах рівень експре-
сії мРНК маркера вищий, ніж у первинній пухлині. Показано
помірне пригнічення експресії мРНК Е-кадгерину в тканинах
зоба та значне пригнічення експресії епітеліального маркера
в ПKЩЗ та, особливо, в Мтс. Ми також спостерігали зниження
експресії Е-кадгерину в тканині зоба. Висновки. Таким чином,
збільшення віментину та, особливо, зниження експресії мРНК
Е-кадгерину в ПКЩЗ можуть бути маркерами утворення Мтс. Їх
також можна використовувати для диференціації доброякісних
та злоякісних уражень щитоподібної залози

РІВЕНЬ АЛЬФА-ГЛАДКОМ’ЯЗОВОГО АКТИНУ В ПУХЛИНАХ ЩИТОПОД ІБНОЇ ЗАЛОЗИ, МЕТАСТАЗАХ, КЛІТИНАХ КРОВІ ТА ПЛАЗМІ

NYa Kobrynska — 2026-06-30

Альфа-гладком’язовий актин (α-SMA) – це ізоформа актино-
вого білка. Він має вирішальне значення для руху клітин, підтримки
їхньої внутрішньої структури та скорочення м’язових клітин.
Численні дані вказують на те, що α-SMA бере участь у канцерогенезі,
епітеліально-мезенхімальному переході (ЕМП), утворенні метастазів
(Мтс) та стійкості пухлини до терапії. Його присутність є маркером
фібробластів, асоційованих із раком, які пов’язані з ростом, інвазією
та метастазуванням пухлини через їхню взаємодію з раковими
клітинами. Метою дослідження було порівняння рівнів α-SMA в зраз-
ках тканин фолікулярної аденоми (ФА), зобу, папілярної карциноми
щитоподібної залози (ПКЩЗ), Мтс, умовно нормальної тканини, плаз-
ми та периферичних мононуклеарів крові (PBMC). Матеріал і ме-
тоди. Післяопераційні зразки тканини, плазма та клітини крові були
отримані з хірургічного відділення клініки. Кількість α-SMA визначали
за допомогою наборів для імуноферментного аналізу. Результати.
Рівні α-SMA в тканині ФА та зобу не відрізнявся від його кількості в
умовно нормальній тканині. Спостерігалася значна різниця між нор-
мальною тканиною та тканиною ПКЩЗ із Мтс та без них. Кількість α-SMA в тканині ПКЩЗ без Мтс була майже в 4 рази нижчою, ніж у
тканині ПКЩЗ із Мтс. Рівень α-SMA в метастазах був вищим, ніж у
нормальній тканині. Також спостерігалася значна різниця між нор-
мальною тканиною пацієнтів із Мтс та без них. У плазмі та клітинах
крові пацієнтів із ПКЩЗ концентрація α-SMA значно перевищувала
контрольний рівень. Висновки. Кількість α-SMA в доброякісних но-
воутвореннях не відрізнялася від рівня актину в умовно нормальній
тканині. У плазмі крові та PBMC пацієнтів із ПКЩЗ концентрація α-SMA
перевищувала рівень у контрольній плазмі, але різниці між ПКЩЗ
із Мтс та без Мтс немає. Наші дані вказують на значні відмінності в
концентрації α-SMA між пухлинними тканинами ПКЩЗ із Мтс та ткани-
нами ПКЩЗ без Мтс. Останні факти можуть бути корисними для про-
гнозування утворення Мтс.

ПОШИРЕНІСТЬ ЦУКРОВОГО ДІАБЕТУ 2-ГО ТИПУ В УКРАЇНІ: РЕГІОНАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ ТА ТЕНДЕНЦІЇ ЗРОСТАННЯ НА ОСНОВІ ДАНИХ ЗА 2013–2022 РОКИ

SS Tymochkin — 2026-06-30

Цукровий діабет 2-го типу (ЦД2) є однією з провідних неінфекційних пандемій. В Україні офіційно зареєстрована поширеність залишається нижчою, ніж у більшості країн Центральної та Східної Європи, проте значна недодіагностика може приховувати справжню епідеміологічну ситуацію. Мета. Оцінити динаміку поширеності ЦД2 в Україні та сусідніх країнах у 2013-2022 роках та визначити регіональні відмінності в Україні (2013-2017 роки). Матеріал і методи. Використано відкриті дані ВООЗ, IHME (GBD), Центру громадського здоров’я Міністерства охорони здоров’я України та Державної служби статистики України. Розраховано стандартизовану за віком поширеність та захворюваність на 100 000 населення, проведено кореляційний та регресійний аналізи. Результати. У 2022 році стандартизована за віком поширеність
ЦД2 в Україні становила 4449 на 100 000 населення (зростання на 24,2% з 2013 року), що є найнижчим показником серед шести країн Центральної та Східної Європи: України, Словаччини, Словенії,
Чехії, Хорватії та Польщі (регіональний середній показник стано-
вить 34%). З урахуванням недодіагностики справжня поширеність
може досягати ~7400 на 100 000. Протягом 2013-2017 рр. найвища
базова поширеність була зафіксована в Чернівецькій, Хмельницькій
та Черкаській областях, тоді як найшвидше зростання відбувалося в
переважно сільських західних регіонах (обернена кореляція з рів-
нем урбанізації, r=0,49). Висновки. Офіційно низька поширеність
ЦД2 в Україні є значною мірою наслідком недодіагностики. Най-
швидше зростання зареєстровано в сільських західних регіонах, що
може бути пов’язано з поліпшенням виявлення випадків захворю-
вання та старінням населення. Високий рівень диспансерного спо-
стереження в Івано-Франківській області свідчить про ефективну
організацію медичної допомоги, проте стабільна захворюваність та
накопичення хронічних випадків вимагають посилення первинної
профілактики ожиріння та раннього скринінгу

Антиоваріальні та антитиреоїдні антитіла в жінок з автоімунним тиреоїдитом: клінічні асоціації та гормональні кореляції

YuV Buldygina — 2026-06-30

Автоімунний тиреоїдит (АІТ) може супроводжуватися системними імунними порушеннями, що потенційно впливають на репродуктивну функцію. Мета роботи – оцінити рівні антитіл до тиреоїдної пероксидази (АТПО), антитіл до тиреоглобуліну (АТТГ) та антиоваріальних антитіл (АОА) у жінок з АІТ, а також дослідити вплив антитиреоїдних і АОА на показники репродуктивної функції (антимюллерів гормон (АМГ), кількість антральних фолікулів (КАФ), пролактин (ПРЛ)). Матеріал і методи. Проведено двоцентрове аналітичне дослідження за участю 107 жінок з АІТ та 20 жінок контрольної групи. Визначали рівні АТПО, АТТГ, АОА, тиреотропного гормону (ТТГ), вільного тироксину (вТ4), АМГ, ПРЛ та
КАФ. Результати. У жінок з АІТ виявлено вірогідно вищий рівень АОА порівняно з контрольною групою (11,49±0,88 проти 4,46±0,63 Од/л; p<0,05), а також підвищення рівня ПРЛ (19,84±1,72 проти 13,00±1,79 нг/мл; p<0,05). Рівень АМГ та КАФ статистично значущо не відрізнялися між групами. Кореляційний аналіз показав позитивний зв’язок між рівнем АОА та віком. Не виявлено значущих кореляцій між АОА та АМГ, КАФ чи ПРЛ, а також між АОА та показниками тиреоїдного статусу. Не виявлено вірогідних кореляційних зв’язків між рівнем АТПО та ПРЛ, АМГ і АОА (p>0,05). Висновок. У жінок з АІТ рівень АОА вірогідно перевищував показник контрольної групи (p<0,05), що свідчить про системний характер автоімун-
ного процесу із залученням репродуктивної системи. У пацієнток з АІТ відзначалося статистично значуще підвищення рівня ПРЛ порівняно з контрольною групою (p<0,05). Не виявлено вірогідних кореляцій між рівнем АОА та показниками оваріального резерву (АМГ, КАФ) і ПРЛ, що свідчить про відсутність прямого зв’язку між титром антиоваріальних антитіл і зниженням оваріального резерву. Не встановлено вірогідних кореляцій між рівнем АТПО та ПРЛ, АМГ і КАФ.

Порівняльна характеристика маркерів запалення при вперше діагностованому цукровому діабеті 2-го типу, діабеті в анамнезі та предіабеті в пацієнтів, госпіталізованих із COVID-19

YеI Yurchenko — 2026-06-30

Цукровий діабет 2-го типу (ЦД2) залишається однією з найпоширеніших неінфекційних хвороб у світі. Серед пацієнтів, госпіталізованих із COVID-19 спостерігається висока частка гіперглікемії або ЦД2 в анамнезі (ЦД2А), що підвищує ризик тяжкого перебігу інфекції та розвитку ускладнень. Пацієнти із вперше діагностованим ЦД2 (ВДЦД2) потребують особливої уваги, як група найвищого ризику значного погіршення стану та летальності. Метою цього дослідження було оцінити рівень маркерів запалення в пацієнтів із COVID-19, які мали ВДЦД2 чи наявний ЦД2А чи предіабет (ПД). Матеріал і методи. Ретроспективно було вивчено 2030 медичних карток пацієнтів, госпіталізованих із COVID-19, з яких
150 карток проаналізовані більш детально. Аналізувалися вік, стать, вага, індекс маси тіла (ІМТ), артеріальний тиск. Досліджували результати багаторазових вимірів глюкози крові натщесерце, показник глікованого гемоглобіну (HbA1c), кетонових тіл, рН крові, бікарбонату НСО3, С-реактивного білка (СРБ), Д-димеру, феритину, прокальцитоніну, креатиніну, лактатдегідрогенази (ЛДГ). Результати. З 2030 госпіталізованих пацієнтів 253 (12,46%) пацієнта мали ЦД2А, 34 (1,68%) пацієнта мали ВДЦД2, ще 13 (0,64%) пацієнтів – ПД. Серед пацієнтів із ВДЦД2 45,00% були молодше 60 років, із них 20,58% – молодше 50 років. Виявлено тенденцію до вищої частоти ускладнень, пов’язаних з основним захворюванням на COVID-19, у пацієнтів із ВДЦД2 порівняно з пацієнтами з ПД та ЦД2А: гострий респіраторний дистреc-синдром (26,47% проти 15,38% та 17,48%, р=0,330), синдром поліорганної недостатності (14,71% проти 7,69% та 8,74%, р=0,336), сепсис (2,94% проти 0% та 7,77%, р=0,451). Максимальні медіанні рівні глюкози в стаціонарі були значно вищими в пацієнтів із ВДЦД2 порівняно з ПД та ЦД2А (p=0,048). Статистично значуща різниця між пацієнтами з ВДЦД2 і ЦД2А стосувалася рівнів феритину (985,2[503,0-1373,0] проти 517,05[248,75-986,50], р=0,003) і ЛДГ (420[295-513] проти 288[235-430], р=0,003). Не виявлено статистично значущих відмінностей між медіанними рівнями в пацієнтів із ВДЦД2 і ЦД2А по СРБ (103,94[58,45-160,84] проти 86,17[32,94-165,78], р=0,29) та Д-димеру (1,02[0,66-3,62] проти 0,95[0,51-2,25], р=0,05). У 20,59% пацієнтів із ВДЦД2 під час госпіталізації виявлений діабетичний кетоацидоз (ДКА), що значно вище показника в пацієнтів із ЦД2А. Висновки. Частка ВДЦД2 серед госпіталізованих пацієнтів становила 1,68%. Пацієнти з ВДЦД2 мали вищі рівні глікемії, маркерів запалення та ушкодження тканин (СРБ, феритин, Д-димер, ЛДГ) та тенденцію до частішого розвитку ДКА ніж пацієнти з ЦД2А.

Злоякісні пухлини щитоподібної залози різного рівня диференціювання: ризик смерті, летальність і прогноз

BB Guda — 2026-06-30

Серед злоякісних пухлин щитоподібної залози (ЩЗ) папілярна карцинома (ПК) має відносно сприятливий прогноз, тоді як низькодиференційована карцинома (НДК) та анапластична карцинома (АК) через свою високу агресивність та стрімке прогресування відповідальні за основну кількість смертей серед хворих із тиреоїдними злоякісними пухлинами. Дослідження цих карцином як єдиного біологічного континууму диференціювання дозволяє краще зрозуміти еволюцію пухлинного процесу та покращити стратифікацію ризиків. Метою роботи є порівняння частоти та значення клінічних характеристик, які можуть слугувати потенційними прогностичними факторами, а також оцінка ризику смерті, рівня летальності та виживаності у хворих із ПК, НДК та АК ЩЗ з урахуванням ступеня диференціювання цих пухлин. Матеріал і методи. Ретроспективно дослідили вплив статі, розміру пухлини, обсягу її метастазування та інвазії на рівень летальності, ризик смерті та кумулятивну виживаність пацієнтів із ПК, НДК та АК ЩЗ. Статистична обробка включала метод Каплана-Мейєра, Log-rank тест, t-тест Стьюдента та однофакторний регресійний аналіз. Результати. Встановлено чіткий градієнт агресивності тиреоїдних карцином, які відрізняються за ступенем диференціювання. За його зниження суттєво збільшується середній розмір пухлин, частота їх метастазування в латеральні лімфовузли шиї та віддалено, широта інвазії (у капсулу пухлини, тканину залози, у структури та тканини поза неї) та рівень летальності пацієнтів одночасно зі зменшенням рівня їх виживаності. Для ПК ризик смерті корелює з багатьма клінічними факторами, проте при НК та АК частина з них втрачає незалежну прогностичну цінність. Найгіршу однорічну виживаність встановлено для хворих із ПК розміром, що перевищує 8 см, та хворих, які мають віддалені метастази. Однорічна виживаність хворих когорти з НДК становить 76,8%, а доведеними факторами, що впливають на неї, є великий розмір пухлини та екстратиреоїдна інвазія. Виживаність хворих когорти з АК нижча за таку хворих із ПК у 13 разів: до року мають шанси дожити лише поодинокі пацієнти. Інвазія в навколишні структури виявилася найбільш потужним предиктором смерті для АК, перевершуючи за впливом наявність віддалених метастазів. Висновки. Прогресування процесів дедиференціювання тиреоїдних карцином від ПК до АК, що супроводжується накопиченням генетичних змін та втратою гормональної та імунної залежності пухлин, нівелює вплив статі та знижує значення частини традиційних для диференційованих тиреоїдних карцином прогностичних факторів. Визначено їх ієрархію: розмір пухлини є маркером проліферації, латеральне метастазування – маркером дисемінації, а інвазійність – показником максимального злоякісного потенціалу, який стає критичним на пізніх етапах пухлинної еволюції.

Візуалізація даних при спостереженні за пацієнтами з високодиференційованими тиреоїдними карциномами

SV Hulevatyy — 2026-06-30

Захворюваність на диференційований рак щитоподібної залози (ЩЗ) впродовж останніх десятиліть поступово зростає в усьому світі й Україна не є винятком, особливо після аварії на Чорнобильській АЕС. Наразі ця онкопатологія за темпами росту вже вийшла на перше місце серед всіх злоякісних пухлин. Серед різних типів високодиференційованих карцином ЩЗ (ВДКЩЗ), найпоширенішими є папілярний рак ЩЗ, який зазвичай росте в одній частці залози (майже 70-80% усіх випадків) та фолікулярний рак ЩЗ, що становить приблизно 20-30% випадків. В Україні збільшення ВДКЩЗ відбувається переважно серед жінок віком понад 50 років. Мета дослідження. 1. Розробити таку форму візуалізації, на якій (в одному вікні) можна було б побачити всю динаміку виконаних сцинтиграфій, показників тиреотропного гормону (ТТГ), тиреоглобуліну (ТГ) та антитіл до тиреоглобуліну (АТТГ), а також ключових даних ультразвукової діагностики (УЗД). 2. Висвітлити ефективність розробленої процедури візуалізації даних впродовж спостереження за пацієнтами з ВДКЩЗ, що дозволяє легко й швидко отримати наочну картину історії лікування та спостереження за такими пацієнтами. Матеріал і методи. У Державній установі «Інститут ендокринології та обміну речовин ім. В.П. Комісаренка НАМН України» з 1996 р. використовують власну медичну інформаційну систему (МІС) TherDep, в якій зберігається вся необхідна
інформація (протоколи та висновки УЗД, сцинтиграфії та результати досліджень ТТГ, ТГ і АТТГ) для аналізу даних пацієнтів із ВДКЩЗ. Ефективність отриманих результатів оцінювали за допомогою вимірювання часу, необхідного для аналізу клінічної ситуації в пацієнта з ВДКЩЗ і метастатичною хворобою в легені. Порівнювали час, необхідний для аналізу ситуації до впровадження розробленої форми візуалізації та після. У вибірку включені пацієнти з групи високого ризику рецидиву або персистенції хвороби з метастазами в легені, оскільки вони мають найбільшу інформаційну насиченість даними для аналізу. Час в окремих групах порівнювали за допомогою стандартних статистичних методів параметричного аналізу даних, статистична значущість відмінності груп визначалася також за методикою хі-квадрат. Результати. У результаті застосування цієї візуалізації зменшується час на перегляд та аналіз даних, що дозволяє лікарю збільшити час спілкування з пацієнтом впродовж обстеження. Крім того, значно знижуються випадки лікарських помилок щодо призначень пацієнту, з огляду на наочне надання всієї інформації в динаміці й відсутності необхідності пам’ятати всі попередні дані, що важливо для комфортної та ефективної роботи лікаря. Висновки. Ця візуалізація особливо рекомендується лікарям під час роботи з пацієнтами, які перебувають під тривалим спостереженням і накопичили великий масив даних (лабораторних та інструментальних).

Бібліометричний аналіз наукових публікацій у журналі «Ендокринологія» за 30 років

IP Pasteur — 2026-06-30

Бібліометричний аналіз бібліографічних характеристик публікацій у науковому періодичному виданні дозволяє виявити тенденції та закономірності, а також дати їм якісну оцінку. Мета – провести бібліометричний аналіз наукових публікацій у науково-практичному медичному журналі «Ендокринологія» (далі – Журнал) (ISSN 1680-1466 (друкований) і 2524-0439 (електронний), засновник – Державна установа «Iнститут ендокринологi та обмiну речовин ім. В.П. Комісаренка НАМН Украни»
(далі – Інститут)). Матеріал і методи. Об’єктом дослідження стали всі номери Журналу за 1996-2025 роки, а предметом дослідження – заголовки рубрик і наукових публікацій, а також (вибірково) наукові публікації або реферати до них. Методи дослідження – відбір, бібліографічна характеристика, групування та системний контент-аналіз наукових публікацій у Журналі. Результати. У Журналі опубліковано 1116 наукових праць: оригінальних статей, оглядів, лекцій, коротких повідомлень
тощо. Найбільша кількість публікацій припадає на 2012 (54 записи) та 2013 (50 записів) роки. Переважну частину публікацій становлять оригінальні статті (62,5% від загальної кількості). Співвідношення між публікаціями за експериментальними та клінічними напрямками становить 1:6. Найбільшу кількість публікацій за клінічною тематикою присвячено цукровому діабету (44,4% від загальної кількості) та патології щитоподібної залози (26,4%); 40,1% із них – безпосередньо методам лікування. Співвідношення між публікаціями з питань діагностики та лікування становить майже 1:2. У цілому безпосередньо питання діагностики винесено в заголовки 24,9% публікацій, а питання лікування – 47,5%. Найбільшу
кількість публікацій за експериментальною тематикою присвячено наднирковим (23,8% від загальної кількості), щитоподібній (23,2%) і підшлунковій (21,5%) залозам. У 314 публікаціях (28,2% від загальної кількості) зазначено по 1 автору, у 215 публікаціях (19,3%) – по 2, у 189 публікаціях (16,9%) – по 3, у 158 публікаціях (14,2%) – по 4, у 92 публікаціях (8,2%) – по 5 і в 147 публікаціях (13,2%) – по 6 і більше. Авторами 553 публікацій зазначено співробітників 179 інших установ або організацій, 18 з яких мали понад 10 публікацій. Співробітники Інституту були авторами 710 публікацій; 38 із них були авторами в 10 і більше публікаціях. З 2022 року Журнал індексується в наукометричній реферативній базі даних наукових цитувань Scopus видавничої корпорації Elsevier. Наказом Міністерства освіти і науки України від 20.12.2023 року № 1543 Журнал включено до категорії «А» Переліку наукових фахових видань України за медичними (222) і біологічними (091) спеціальностями. Представлені дані 6 спеціалізованих наукових видань ендокринологічного профілю, які видаються в Україні, а також наукометричні показники 4 з них, які індексуються в базі даних Scopus. Висновки. Журнал підтримує стабільну публікаційну активність протягом 30 років і займає одне з провідних місць серед спеціалізованих наукових видань ендокринологічного профілю, які видаються в Україні. Нормалізований показник цитування наукометричної реферативної бази даних наукових цитувань Scopus свідчить про високий поточний потенціал Журналу.

Рецензія на монографію Alexander Reznikov «Developmental Programming of Neuroendocrine and Behavioral Pathologies» (2026)

СВ Зябліцев — 2026-06-30

Монографія Резнікова Олександра Григоровича, д-ра мед. наук, проф., чл.-кор. НАН України, акад. НАМН України, завідувача відділу ендокринології репродукції та адаптації ДУ «Інститут ендокринології та обміну речовин ім. В.П. Комісаренка НАМН України», присвячена надзвичайно актуальній проблемі
сучасної біомедицини – ролі раннього перинатального, нейроендокринного та епігенетичного програмування у формуванні хронічної патології дорослого віку. Її актуальність визначається тим, що запропонована автором концепція дозволяє інтегрувати в єдину патогенетичну рамку низку захворювань і синдромів, які традиційно розглядалися ізольовано: ожиріння, цукровий діабет 2-го типу, інсулінорезистентність, артеріальну гіпертензію, серцево-судинні ускладнення, порушення стрес-реактивності, поведінкові розлади, а також різні форми репродуктивної дисфункції, включаючи ановуляцію, синдром полікістозних яєчників, гіпофертильність у чоловіків і прискорене репродуктивне старіння.

Лучицький Євген Васильович: до 80-річчя від Дня народження

Ендокринологія Редколегія журналу — 2026-06-30

31 березня 2026 року виповнилось 80 років від дня народження видатного вченого, доктора медичних наук, професора, Заслуженого діяча
науки і техніки України, одного з фундаторів вітчизняної андрології – Лучицького Євгена Васильовича.